Коли людина почала готувати м'ясо?

Первісна людина не готувала собі їжу. Все, що вона знаходила, вона їла сирим. Так було тому, що людина не знала, як це робити, як добувати вогонь. Та навіть коли вона навчилася розводити вогнище, то використовувала його лише для відлякування хижаків та для отримання тепла. Але одного разу мисливці залишили біля вогнища вбитого звіра. М'ясо підсмажилось, стало набагато смачнішим і людина здогадалась, що вогонь робить їжу кращою.
Першою плитою в печерах стало розпечене каміння чи відкритий вогонь. Потім людина навчилася варити їжу в ямах, викладених зсередини шкірами! Яма наповнювалася водою і нагрівалася до температури кипіння розпеченим камінням. Жінки отримали плиту і каструлю одночасно. Ще пізніше з каміння почали будувати щось на зразок печі над землею. В ній були отвори для диму і відділення, де зберігалося тепло. Таким чином, багато тисячоліть тому наші пращури знайшли два головні способи приготування їжі: шляхом запікання чи смаження і шляхом варіння на пару.

Житло для домашнього вогнища.

Вогнище, яке було для первісної людини першою піччю, вона цінувала більш за все. Тому навколо нього люди почати встановлювати дах, зводити стіни, а потім і двері: тобто будувати житло. А коли в людській оселі з'явились ліжко, стіл, шафи, розпалене на підлозі вогнище перестало задовольняти господарів. Тож і побудували для нього окремий будиночок з віконцем і дверима. Так з'явилася піч.Перші печі відомі ще з кам'яного віку. Їх викладали з глини і каміння. Вони не мали ні димаря, ні труби. Дим йшов прямо всередину оселі. Лише на початку нашої ери з'явились печі і каміни з димарями.Плита і камін — винахід європейців, а в Київській Русі здавна клали печі великі, на півхати. На території Київської Русі, Вінницької. Чернігівської областей археологи під час розкопок не раз знаходили в ґрунті глиняно-кам'яні печі, викладені ще в кам'яному віці. Їх вважають прабабусями наших печей.В Україні завжди шанували піч. Вважали її одним з оберегів дому. Вона і кухня, і хлібопекарня, і грілка, і прекрасний диван з підігрівом. Ніяка плитка не може так смачно варити і пекти, як бабуся-піч. Господині слідкували, щоб піч завжди була прибраною, чистою. Вони фарбували її, розписували українським орнаментом: квітами, півниками, чарівними птахами.В маєтках поміщиків, починаючи з XVIII століття, піч почали замінювати плитами та камінами. Але бабуся-піч до сьогодні вірою і правдою служить народу. Відомий випадок, коли в кінці XIX століття турецький султан спеціально для себе з Одеси виписав нашу красуню пічку-бокогрійку.

Коли з'явилася перша каструля?

Замість каструлі прадавня людина використовувала великі черепашки, черепи тварин, шкаралупу і оболонки від плодів.Гірські племена Лаосу робили каструлі з бамбуку і варили в них рис: якщо посудина згоріла — значить, рис зварився.Існували каструлі з кори. В них варили їжу за допомогою розпеченого каміння. Близько 7 тисяч років тому давні гончарі відкрили, що глина у вогні стає твердою, як камінь. З тих пір керамічний, тобто глиняний, посуд багато століть служить людям. З'явились горщики — батьки сучасної каструлі.Але найзручнішим виявився металевий посуд. Спочатку каструлі робили з бронзи, потім з міді. Коли відкрили алюміній, найкращим вважався посуд з нього. Доки вчені не довели доцільність використання емальованого посуду.

Перший чайник.

Прадавні чайники з'явились тоді, коли людина здогадалась кошики з очерету обмащувати глиною і в них готувати їжу на вогні. В чайниках не варили воду, в них варили м'ясо у воді, або просто запікали його без води.

За каструлею йшла тарілка.

Одночасно з відкриттям кам'яного вугілля та нафти, винайденням паперу, пороху та грошей, в далекому Китаї, За високими стінами, які вдень і вночі охороняла сторожа, вперше почали виготовляти фарфоровий (порцеляновий) посуд. Уже в IV столітті китайці користувались тарілками. В Європі тарілки з'явилися лише в XXII столітті — тільки для прикраси столів в королівських палацах. Вельможі дарували тарілки з порцеляни своїм підданим; ними нагороджували за особливі заслуги, прикрашали свої оселі.Лише в XVIII столітті, так і не дізнавшись секрету китайців, європейці винайшли свій фарфор. Це зміг зробити німецький вчений Іоганн Фридрих Бьотгер. Дуже швидко почати працювати заводи і порцелянова тарілка стала звичайним посудом. Археологи доводять, що першими тарілками були... шматочки коржів, на які людина клала м'ясо. Потім з'явились дерев'яні дощечки з заглибленням посередині; ще пізніше — шматки розплесканої глини.

Скільки років ножеві?

Ніж старший за виделку і ложку на декілька... мільйонів років. При розкопках, поряд зі скелетами мамонта, археологи знаходили і ножі з вулканічного скла, якими прадавні люди розроблювали тушу. Вчені визначили, що цим ножам близько З мільйонів років.Ножі з м'якого металу вперше були виготовлені на Кіпрі в IV тисячолітті до нашої ери. Але як прилад для споживання страви ніж ввійшов на кухню тільки в XIV столітті — лише в оселях багатіїв. У XVII столітті французький кардинал Рішельє наказав заокруглити кінчики ножів для їди — так з'явився столовий ніж нашого часу.

Символ миру і дружби

Зібралося давнє плем'я на сніданок. Посередині — череп'яна посудина, в якій парує гаряче вариво з корінців та лісових плодів. Ходять довкола нього голодні люди, апетит прибуває, а доторкнутися до посудини не можуть. То один, то другий пробують дістати варива долонями, але відразу відбігають з обпеченими пальцями. А чекати не хочеться, бо як охолоне страва, то й смак її вивітриться. Раптом твій прародич помітив на землі плескату паличку. Зачерпнув нею трохи варива. Плем'я дивилося на нього, як на дивака. А чоловік облизав те, що прилипло до патички, і знову набрав. Тут і вождь племені не втримався, просить дати і йому. Наївся він і передав сусідові паличку-облизку. Так з'явилась лизюка, котра згодом стала ложкою, а пізніше — сучасною ложкою.Якщо ти потрапиш до Фінляндії і захочеш що-не-будь подарувати господареві будинку — даруй ложку. Це символ миру і дружби. Подарувавши ж виделку чи ніж, можна дуже образити людину. Найперші ложки були глиняними і мали форму напівкулі. Потім їх почали вирізати з дерева. Пізніше з'явились ложки з різноманітних металів. В античні часи, коли посуд почали виготовляти з золота, міді, срібла, ложки стали овальними. В Європі в XVI—XVII століттях дерев'яні ложки з'явилися на кожній кухні (золотими чи срібними користувалися лише вельможі). В часи французького короля Наполеона III (1854 р.) найціннішими вважалися ложки з дуже модного на той час металу — алюмінію.

В Київській Русі улюбленою була дерев'яна ложка, яку вирізали з липи. Спочатку вона була негарною, потім її почали фарбувати і розписувати, їли нею всі — від князів і бояр до простого люду. Срібні ложки з'явилися в Київській Русі в XX столітті.

Молодша сестра ложки

Виделка набагато молодша від ножа і ложки. Правда, давні римляни користувалися чимось схожим на виделку, щоб діставати з жаровні шматки м'яса. У Європі першу виделку з двома зубцями замовила на початку XXI століття візантійська принцеса. До цього часу страви брали, руками. Правила етикету вимагали робити це трьома пальцями. Не можна було м'ясо до рота підносити обома руками. Негарним вважалось їсти салати голіруч. Для цього використовувались рукавички. I хоча в 1072 р. в столиці Візантії місті Константинополі була виготовлена перша срібна виделка, що мала два зубці ікоротеньку ручку, користуватися нею ніхто не хотів.Навіть в XIV—XVI століттях виделка вважалась предметом розкоші. її вважали примхою багатих і зіпсованих людей.Але в XVII столітті, коли в моду ввійшли мережані комірці, які коштували дуже дорого, щоб не бруднити їх, споживаючи їжу, люди почали помаленьку миритися з виделкою. Та користувалися нею все ж одиниці.До XVIII століття в монастирях заборонялось їсти виделкою. її називали чортовим знаряддям. Доступною для всіх виделка стала майже через 700 років після того, як її замовила візантійська принцеса.Дуже довго не хотіли їсти виделкою в США. Не прийняли її і на Сході, Наприклад, в Китаї рис і досі їдять паличками, а в Середній Азії — руками. Італійці вигадали електровиделку, яка сама намотує неслухняні і довжелезні макарони спагеті.

Чарівне перетворення праски

Знаєш, яким найціннішим був подарунок нареченій в день весілля в Київській Русі? Велика важка праска. Цей подарунок означав, що наречену вважають рукодільницею і відмінною господинею. Річ берегли як реліквію, вона переходила від матері до доньки.Прасці всього близько 500 років. Як же прасували до її винайдення?Сидить на скрині господиня, а під нею випрана і складена купкою білизна. Жінка не просто сидить, вона працює — білизну прасує. Бабусею праски вважають... сковорідку. В неї насипали гарячих вуглинок і, взявши за ручку, прасували.Наступним прикладом для прасування в Київській Русі був рубель. Рубель — це хвиляста дошка з ручкою. На палицю намотували білизну чи одяг, апотім качали по ньому рубель. Цей пристрій ще й зараз можна знайти в українських селах. Потім з'явились важелезні праски, повністю відлиті з чавуна. Щоб ними можна було прасувати, їх нагрівали на плиті. Відомості про таку праску в нашій країні датуються 1636 роком. Пізніше в середину прасок поміщали вугілля, гас і навіть спирт.Та найрозумнішою виявилась електрична праска, яка вміє сама включатися і виключатися, зволожувати тканину, регулювати температуру. Але вона не пробачає необережного поводження з собою.

Машина, що пере твою білизну

            Перша пральна «машина» — це дубова бочка з водою. До кипіння воду доводили за допомогою розпеченого каміння, яке вкидали в бочку. Потім в окріп клали білизну, опускали мішечок з розпареним попелом і все перемішували. До пральної машини найгеніальнішим винаходом, що допомагав прати білизну, була пральна дошка. Автор цього пристрою, звичайно, невідомий, бо кам'яні «дошки» археологи знаходили і при розкопках. Потім такі дошки почали робити дерев'яними та металевими.В середині XIX століття з'явилась машина, яка дуже добре прала білизну. Винайшов її англієць Генрі Стінненс. Але вона була таких величезних розмірів, що не змогла б розміститись в жодному будинку, тому в домашньому господарстві використовуватись не могла. Пройшло ще півстоліття, доки в 1858 р. пральну машину невеликих розмірів сконструював Гамільтон Сміт з Пітсбурга. Були й інші винахідники, але їх машини рвали білизну, тому попитом не користувались.В 1907 р. створили пральну машину з двигуном, і відтоді твою білизну пере електрика. Перші машини виготовляли з дерева, пізніше — з металів. В 1953 році з'явилась пральна машина, що своєю роботою нагадує теперішні моделі, які перуть, віджимають, сушать.

Він любить ковтати пилюку

Перший домашній пилосос винайшли в 1900 р. Він мав величезні розміри і нагадував бочку, в якій кип'ятять воду. Збоку до нього була прироблена ручка повітряного насоса, яку крутили вручну. Прибирали вдвох: один крутив ручку, а другий збирав пилюку за допомогою мітли. В 1901 р. англієць Сесіл Бут змайстрував пилосос, який возили двоє коней. Робітники заносили агрегат до кімнати, запускали двигун і прибирання починалось. Гуркіт стояв на всю вулицю! Зараз існує безліч моделей пилососів. Вони чистять, білять, фарбують, лакують, оббризкують рослини.У Франції винайшли пилосос, що збирає з гілок каштани.

Твій товариш телевізор

Щоб ти міг дивитись телевізор, в світі повинно було статись багато винаходів.З 1817 по 1923 рр. багато вчених працювали над ідеєю його створення. Це були: шведський хімік Й.Берцеліус, американський винахідник Г.Керрі, англиєць Бєрд, американець Дженкінс, росіянин В.Зворикін. Безліч науковців й зараз працюють над удосконаленням зображення, яскравості кольорів тощо.Спочатку був створений телевізор з чорно-білим зображенням. Та вже після 1945 р. з'явились і кольорові передачі.В нашій країні перші телевізори з'явились в 1932 р. Були вони без звуку, а розмір екрану не перевищував розмірів сірникової коробки. Але вже через рік з'явився звук. Та люди побачили телевізори лише в 1940 р. Для того щоб видно було зображення, перед екраном ставилась збільшувальна лінза. Перші телевізійні кадри можна було побачити за допомогою радіоприймача, а показували вони людину, яка сідає на стілець.А яким стане телевізор в майбутньому? Вчені доводять, що він керуватиме всіма побутовими приладами: пилососом, пральною машиною, плитою тощо. Зображення телевізор матиме не лише кольорове, але й об'ємне. Коли ж показуватимуть якість речі, ми зможемо відчувати їх на дотик і на смак. Уявляєш? Дивишся рекламу твоєї улюбленої шоколадки і відчуваєш її смак! Як з'явились окуляри.

Як з'явились окуляри.

Давні греки, щоб краще бачити, використовували відшліфовані кульки гірського кришталю. 900 років тому арабський вчений Ібн-аль-Хайсам описав дивовижну здатність збільшувального скла покращувати зір. Але такі скельця з'явились лише в XIII столітті. Винахідники ніяк не могли вигадати, як же скельця прикріпити до очей. З'явились лорнети, моноклі, лінзи яких прикріплювались до капелюхів. Так тривало 500 років! Лінзи прив'язували мотузками до голови та вух, доки не здогадались зробити дужки, які зручно тримались за вухами і не давали змоги скельцям з'їжджати з носа. Спочатку люди окулярів не прийняли, навіть казали, що це «вигадка сатани» і магічні скельця можуть висмоктати очі. У Франції до XVII ст. носити окуляри було дуже непристойно. В нашу країну окуляри потрапили з Німеччини в XVII столітті.

Щоб папери були в порядку

Коли з'явилось багато паперів, постало питання, як краще їх зберігати. Тому німець Йоахан Валлер в 1829 році винайшов першу цивілізовану скріпку. Кнопка, як і скріпка, зовсім молоденька. їй не більше 100 років. Винайшли її німецькі винахідники Х.Ейхман, А.Кирстен і В.Матц. З того часу була придумана велика кількість різновидів кнопок і скріпок. Вони допомагають тримати папери в порядку, але вимагають до себе пошани, бо можуть травмувати.

Від чого «тріщить» твій светр?

Вечір. Ти готуєшся лягати у ліжко. Знімаєш через голову светр і раптом в тиші лунає тріск. Якщо ти роздягаєшся в темряві, то можеш побачити, як цей тріск супроводжується іскрами. Тріщить і іскриться наш одяг лише тоді, коли ми, знімаючи його, заставляємо тертися по тілу та волоссю.Поглянь уважніше і ти помітиш, що знятий светр притягується до сорочки, яка ще залишилася на тобі. Отже, між речами щось виникає. Це «щось» почали називати передачею електричного заряду. Його поява на різних предметах призводить не лише до притягування, а й до відштовхування. Це є дія електрики. Виходить, що ми не можемо й кроку без неї ступити.

Як винайшли електрику?

Електрика існує багато тисяч років, а ми до цього часу точно не знаємо, що це таке. В 1729 році дізналися, що є речовини (здебільшого метани), які можуть проводити струм. Такі речовини стали називати провідниками. Знайшли й інші речовини (скло, бурштин, віск), що не проводять струм і являються ізоляторами.Людина відкрила дію електрики вже давно. Древні греки знали, що коли шматочок бурштину (янтарю) натерти вовняною тканиною, він притягуватиме до себе пилинки. Ти сам можеш це перевірити, коли потреш лице по вовняному одязі, а потім піднесеш його до папірців, покладених на столі. Те ж саме трапляється, коли ти зачісуєш волосся пластмасовим гребінцем.Електрику знали й прялі в Стародавній Сирії. їх веретена з янтарю наелектризовувались, коли обмотувались вовною. Тому термін «електрика» походить від грецького слова «янтар».Та користуватися електрикою людина змогла лише з 1800 року. Стало відомо, що електричний струм може використовуватись для утворення світла, тепла, підтримання процесів хімічних реакцій. Тоді ж вчені встановили, що електрика — це потік дуже маленьких заряджених частинок-електронів. Кожен електрон має заряд енергії. Але коли електронів збирається багато, заряд робиться більшим і виникає електрична напруга. Ось чому електричний струм може переміщатися по проводах на велику відстань. Коли ти натискаєш на вимикач лампи чи якого-не-будь приладу, електричний струм, прийшовши від генератора, починає бігти по проводах, прилад починає діяти, а лампочка світитися.

Як електричний струм приходить до тебе в дім?

Щоб передати електрику туди, де вона потрібна, будують лінії електропередач. Ти, мабуть, бачив за містом високі стовпи-опори, до яких підвішені проводи. По цих проводах електрика від електростанцій приходить в різні міста і села.Чому опори роблять такими високими? Тому що по проводах електрика біжить під дуже високою напругою, яка досягає сотні тисяч вольт. Щоб ніхто, навіть випадково, не зміг доторкнутися до проводів, їх підвішують високо в небі. А щоб в них не вцілила блискавка, встановлюють громовідвід. Ти можеш побачити його па верхівці опори.Коли електрика по проводах приходить в місто, вона потрапляє на електропідстанцію. Там стоїть особлива машина-трансформатор. Він знижує тиск і далі електроенергія передається по кабелях, що закопані глибоко під землею.Ти можеш побачити такий кабель в ямі, яку інколи копають будівельники. Ніколи не торкайся кабелю, що стирчить з-під землі, бо він може знаходитись під великою напругою.По кабелях електрика приходить в трансформаторну будку, яка стоїть біля твого дому. Маленький трансформатор, який знаходиться в ній, ще більше знижує напругу і вже тепер електрика може використовуватись в різних приладах, що знаходяться в твоєму домі. Але це не значить, що її дія перестає бути небезпечною для людини.

Коли з'явилися електроприлади?

Перші побутові електроприлади з'явились більше ста років тому.За цей час електрика змінила все життя людства.Дійсно, мало що в оселі робиться без електроприладів. Прибирання квартири — пилосос; сушіння волосся — електрофен; прання білизни — пральна машина. А телевізори, відеомагнітофони, відеокамери... Навіть уявити важко, як би ми могли без них жити!

Коли з'явилась електрична лампочка?

Російський електротехнік О.Ладигін здогадався нагріти вугільний стержень в закритій скляній колбі. Перші лампочки горіли півгодини, а коли майстер викачав повітря з колби, почали горіти вже декілька годин.В 1873 році такими лампами була освітлена одна з вулиць Петербурга. Дізнавшись про цю лампу, нею зацікавився американський винахідник Томас Едісон. Працюючи вдвох, вчені створили ту лампочку, без якої в наш час не може обійтись жодна людина.

Як працює кишеньковий ліхтарик?

Кишеньковий ліхтарик складається з чотирьох частин: батарейки, лампочки, корпуса і перемикача. Батарейка містить електричний заряд. Щоб з'єднати лампочку з батарейкою, потрібно натиснути на перемикач. Як і в усіх електроприладах, робота кишенькового ліхтарика основана на електричному ланцюжку, в якому живе струм. Коли ліхтарик включається, спеціальна металева пластинка з'єднує лампочку з батарейкою, ланцюг замикається, струм доходить до ампочки і вона загорається.

Хто винайшов водопровід і каналізацію?

Водопровід — це система труб і кранів, по яким вода надходить в будинок із магістрального водопроводу, прокладеного під землею. Каналізація — теж система труб, але по ним стічні забруднені води покидають будинок і виводяться в каналізаційні колодязі на вулицях. Перші такі системи виникли приблизно 4 тисячі років назад. Археологи знайшли їх на острові Кріт, що знаходиться в Середземному морі. Труби цього водопроводу були зроблені із обпаленої глини. В Стародавній Греції водопровід був збудований так. що вода в ньому протікала, як звичайно в природі, під невеликим нахилом. Один з таких водопроводів був прокладений на острові Самос в VI столітті до нашої єри. Побудував його Євполін Мегарський.Римські водопроводи були міцніші, псувались дуже рідко, не потребували постійного догляду. В цих водопроводах-акведуках вперше були використані металеві труби. Їх виготовляли із свинцю. 300 років до нашої ери римляни, використовуючи такі водопроводи, підводили воду до своїх бань та палаців. Деякі з них збереглися і до наших днів.У наш час труби виготовляють зі сталі, міді, заліза, бетону та пластмас. А водопровід та каналізація стали невід'ємною частиною міського помешкання.

Як працює водопровідний кран?

Коли ти відкриваєш та закриваєш водопровідний кран, ти крутиш голівку прогонича (болта), який встановлений в корпус крана.Під ним знаходиться прокладка зі шкіри чи гуми, яка тисне на водяний струмінь і не допускає відтоку води. Якщо ти відкриваєш кран, тиск прогонича, який піднімається і пропускає воду, слабне. Вода вибігає по трубі і витікає. Коли кран закривається, прокладка опускається в водопровідну трубу і струмінь води перекривається.

Що таке кислота?

Ти, мабуть, уже чув це слово і здогадався, що вона має бути кисла.І справді, в молоці утворюється молочна кислота, яка перетворює молоко на кефір, сметану, йогурти, сир, масло...Апельсини, лимони, грейпфрути містять аскорбінову кислоту, тобто вітамін С.Вугільна кислота допомагає виготовляти фруктові напої (ситро). Нікотинова, присутня в м'ясі, печінці, перешкоджає розвиткові захворювань шкіри. Борна використовується для виготовлення косметики, в боротьбі з мікробами.Є й оцтова кислота, що знаходиться в оцті, який використовує мама для приготування обіду.Кислоти допомагають людині в побуті, народному господарстві.Але ні в якому разі, почувши чи прочитавши на пляшечці це слово, не перевіряй цю рідину на смак!Переважна більшість кислот надзвичайно отруйні. Деякі з них, наприклад, сірчана, азотна і соляна, є настільки сильнодіючими, що можуть роз'їдати навіть найтвердіші метали. А на шкірі людини залишають страшні опіки, пропалюють тканини тіла. Дуже небезпечні для очей. Навіть від потрапляння в очі мізерної краплинки може настати сліпота.В народному господарстві використовують миш'якову кислоту. Там вона необхідна. Але це страшна отрута, тому тримати її в домі абсолютно недопустимо.Отже, кислоти — це речовини, розчини яких у воді мають кислий смак, роз'їдають рослинні та тваринні тканини і спричиняють отруєння та опіки. Померти можна навіть від оцту. Кислоти ніколи не повинні потрапляти до твоїх рук!